Змерзлий лютий та ранок зимовий, на вікнах вуаль,
Що навпроти ще сплять, або спостерігають цікаво,
Ніби в ніч гостював заблукалою миттю містраль,
Залишивши тобі круасан та паруючу каву.

Щоб твій ранок був теплим і ніжним, таким же як ти,
А пробудження легким, на дотик губами до тіла.
Крадькома квіти мріють твоєю красою цвісти,
І звичайно що я, що смієшся, я бачу, очима.

На столі стопки книг, та паперу, очікують рук.
Середа - день сьогодні новий, аж ніяк сірі будні,
Навіть в лютий птахи щось співають, луна перегук,
Все, цілую, до вечора, чуєш - обід пополудні.

***

Это раннее зимнее утро, продрогший февраль.
Редкий свет из окна у домов мирно спящих напротив.
Ночью словно гостил мимолётно заблудший мистраль
И оставил тебе круасан и парующий кофе.

Чтобы утро твоё было тёплым и нежным как ты,
Пробуждение лёгким от прикосновенья губами,
А улыбку твою повторяют украдкой цветы,
И конечно же я, что смеёшься, я вижу, глазами.

Стопка книг и бумаг на столе заждались твоих рук,
Да, сегодня среда, новый день, а не серые будни.
Слышишь в этот февраль птицы тоже о чём-то поют.
Всё, целую, до вечера, помни обед пополудни.