Звучит дождём осенним ночь, поёт,
Выводит колыбельную как-будто,
Несказанное - лишнее, не в счёт.
И мир проснётся только вместе с утром.

Позволь отпить дыхание твоё,
Во вкусе губ почувствовать желанье,
Стирая грань меж чувством и мечтой,
И чем-то так похожим на признанье.

И пусть рассвет за окнами плывёт
От наших глаз скрывая звезды вскоре,
Сердцебиение срывается в полёт,
Бросает нас, как лодку шторм на море.

Пылает всё, волнует и живёт,
В тот миг когда вопросы неуместны
И все, что день напоминает - но ...
На вкус вина пьём жизнь, пьянея вместе.

А за окном осенним ночь поёт,
В дождливом ритме,  колыбелью будто.
Несказанное -лишнее, не в счёт.
И мир проснётся только вместе с утром.

                      *******

Бринить дощем осіння ніч, співа,
Немов для нас виводе колисанку,
І зайві всі несказані слова,
І світ почнеться не раніше ранку.

Дозволь мені відпити подих твій,
Відчути смаком губ твого бажання,
Зітерти край між почуттями мрій,
Та чимось дуже схожим на зізнання.

Нехай пливе за підвіконням світ
Та від очей ховає знову зорі,
Серцебиття зринає у політ,
Кидає нас, як човен шторм на морі.

Палає все, надихує, живе,
В цю мить коли питання ні до чого,
Та всі, що день нагадує - але…
П’ємо життя на смак вина п’янкого.

А за вікном осіння ніч співа,
Під лад дощу виводе колисанку,
І зайві всі несказані слова,
І світ почнеться не раніше ранку.

© Copyright: Игорь Светлый, 2013