Спить кохана, ще зарано.
Прокидається зоря.
Небо чисте бездоганно,
Місяць ледве догоря.

Тепла, ніжна та тендітна,
Квітка-сонечко у сні.
У моїх обіймах світла
Посміхається весні.

На губах твоїх духмяних,
Що неначе пелюстки,
Відіп'ю пилок весняних,
Неквапливо, щоб ковтки

По краплинці, як росою,
У клітинку, серця стук,
Напивалися любов'ю
Наче в спрагу з ніжних рук.

В подушки твоє волосся,
Як у білий свіжий сніг.
Теплий стиглий цвіт колосся,
Глибкий подих, дзвінкий сміх.

У очах яскраве сонце,
Кава з ранку запашна.
Грає промінь скрізь віконце,
Ти, та ранок, та весна.

***

Спит любимая, так рано.
Просыпается рассвет.
В небе чистом, неустанно,
Свет луны идет на нет.
Так тепла, нежна, хрупка ты,
Как цветочек, и во сне
Ты в моих объятиях сладко
Улыбается весне.
На губах твоих и теле,
Что нежны как лепестки,
Отопью нектар весенний
Не спеша я, чтоб глотки,
Как по капельки росою,
Учащая сердца стук,
Наполнялись бы любовью,
Словно в жажду с нежных рук.
На подушках белых, белых
Словно яркий, свежий снег,
Цвет волос, колосьев спелых,
Сбил дыханье звонкий смех.
Чашка кофе, вкус душистый.
Свет раскрытого окна
Наполняет взгляд твой чистый,
Ты и утро, и весна...