Кориця в каві, несолодкий шоколад,
Гвоздики крапелька в гарячу філіжанку.
Жовтогарячий за вікном дрімає сад,
Яскраво сяє вересневе сонце зранку.

І теплий подих, у твоїх обіймах сон,
У день недільний твій цілунок до сніданку,
Що на губах моїх лишає кави тон,
Твоєї ніжності, як в ранньому серпанку.

Грайливе сяйво за вікном, дзвінкий твій сміх,
Заплющив очі, наче гріє сонце душу,
Хоча насправді все це від долонь твоїх,
Твоїх очей, твого тепла, зізнатись мушу.

Кориця в каві, несолодкий шоколад,
Гвоздики крапелька, та ще, про що я знаю,
Тобі шепоче, ще не сплячий, листям, сад,
Моє до тебе, наче подихом: "Кохаю!"…

///

Корица в кофе и несладкий шоколад,
Гвоздики капелька в твоей горячей чашке.
И красно-желтый за окошком дремлет сад,
Под солнце яркое в сентябрськой рубашке.

Дыханье теплое, в твоих объятиях сон,
Воскресный день от поцелуя пробужденье,
Что на губах моих, как легкий кофе тон,
Как утро в дымке ранней, в нежности твоей я

Игриво солнце за окном, твой звонкий смех,
Закрыл глаза, и словно греет душу светом
Хотя на самом деле, знаю, все в тебе,
От нежных рук твоих, от глаз теплее лета.

Корица в кофе и несладкий шоколад,
Гвоздики капелька, и то, о чем я знаю,
Тебе листвой, еще не спящей, шепчет сад,
Мое — Люблю, к тебе, а я твое вдыхаю...